Науково – практична конференція «Елітний менеджер: технології формування в системі національної освіти» відбулася 11 червня 2014 року, організатором якої виступила кафедра економіки та управління персоналом ІМП УМО НАПН України.

Робота відбувалася за наступними напрямками:

1. Еволюція розвитку управління еліти та основні підходи до її формування.

2. Проблеми сучасного менеджменту та головні вимоги до елітності топ-менеджерів.

3. Діагностика обдарованості щодо основних складових елітності менеджменту в системі дошкільної та середньої освіти.

4. Формування елітних керівників в системі вищої та післядипломної освіти.

На конференції було зазначено, що сьогодні країна опинилася у дуже складному становищі, вихід з якого пов’язаний з кардинальними трансформаціями в контексті реалізації «Нового управлінського курсу» для України. Ключова роль в цих трансформаціях належить, в першу чергу, управлінській еліті – політичній, адміністративній, економічній (менеджерській). Саме вона суттєво впливає на умови життя кожного окремого і всіх разом громадян України і має  сьогодні функціонально-посадову ознаку, не пов’язаною з ціннісною.

Кожний представник політичної і адміністративної еліти одночасно є менеджером, який повинен вміти організовувати людей для досягнення чітко поставлених цілей з оптимальним використанням  всіх видів ресурсів, включаючи мотиваційний.

Вітчизняна управлінська еліта (УЕ), яка в останні роки досягла апогею аморальності, не мала глибокої обґрунтованої політичної концепції (ідеології розвитку), достатніх лідерських, менеджерських, професіональних якостей, розуміння первинності людського фактору. Вона одержала переваги привілейованого становища, перетворилась у обмежений прошарок бюрократів, політичних демагогів, які радіють головним чином за свої інтереси. Така управлінська еліта є загниваючою і, за суттю, стає псевдоелітою проти свого народу.

Ключова причина такого стану (як наслідок нашої специфічної ментальності) – це низька ефективність самої моделі державного управління. Вона «працює» без зворотнього  зв’язку, тобто без відповідальності кожної владної і адміністративної структури (високопосадовців і представників політичної еліти) за кінцеві результати своєї діяльності. Тобто, треба змінити модель державного управління через визначення кінцевих результатів діяльності відповідних структур, щоб формувати нову генерацію управлінської еліти вже для нової моделі державного управління з позицій ціннісного підходу.

Констатуючі положення

 Сьогодні країна опинилася у дуже складному становищі, вихід з якого пов’язаний з кардинальними трансформаціями в контексті реалізації «Нового управлінського курсу» для України. Ключова роль у цих трансформаціях належить, передусім, управлінській еліті – політичній, адміністративній, економічній (менеджерській). Саме вона суттєво впливає на умови життя кожного окремого і всіх разом громадян України і має  функціонально-посадову ознаку, не пов’язану з ціннісною.

1. Кожний представник політичної й адміністративної еліти водночас є менеджером, який має вміти організовувати людей для досягнення чітко поставлених цілей з оптимальним використанням  усіх видів ресурсів, зокрема мотиваційного.
2. Вітчизняна управлінська еліта (УЕ), яка в останні роки досягла апогею аморальності, не мала глибокої обґрунтованої політичної концепції (ідеології розвитку), достатніх лідерських, менеджерських, професіональних якостей, розуміння первинності людського фактора. Вона одержала переваги привілейованого становища, перетворилася на обмежений прошарок бюрократів, політичних демагогів, які радіють переважно за свої інтереси. Така управлінська еліта є загниваючою і, за суттю, стає псевдоелітою проти свого народу.
3. Ключова причина такого стану (як наслідок нашої специфічної ментальності) – це низька ефективність самої моделі державного управління. Вона «працює» без зворотного  зв’язку, тобто без відповідальності кожної владної й адміністративної структури (високопосадовців і представників політичної еліти) за кінцеві результати своєї діяльності. Тобто треба змінити модель державного управління шляхом визначення кінцевих результатів діяльності відповідних структур, щоб формувати нову генерацію управлінської еліти вже для нової моделі державного управління з позицій ціннісного підходу.

Ключові пропозиції

1. Надзавдання формування УЕ – поєднати функціональну посадову еліту з ціннісною. Ціннісну управлінську еліту відрізняють: високі кінцеві людиноцентричні результати діяльності; висока адекватність займаної посади; стратегічне мислення; висока моральність, а також вміння одержувати результати за рахунок використання переваг синергізму при управлінні людьми.
2. В закладах післядипломної освіти (освіти дорослих) розпочати викладання для представників діючої посадової еліти « Новий управлінський курс» для України, який базується на: ідеології людиноцентризму; культурі цільового управління за кінцевими результатами (рівень якості життя громадян) в органах влади на всіх рівнях; людиноцентричній стратегії розвитку національної системи освіти в контексті сприяння самореалізації особистості протягом життя.
3. В закладах дошкільної освіти і в початковій школі у процесі діагностування дітей (сумісно з батьками) виявляти обдарованих особистостей до управлінської діяльності, зокрема тих, хто має, в першу чергу, лідерські, комунікативні, організаційні здібності, а також високу креативність і стресостійкість. Сформувати банк дитячих ігор, у процесі яких не важко діагностувати такі якості.
4. Підвищення рівня морального розвитку учнів в закладах освіти треба почати здійснювати шляхом використання новітньої методики кількісної і якісної оцінки цього рівня за допомогою кваліметричних вимірювань. Таке системно-періодичне оцінювання стає інструментом «включення» у учнів механізму внутрішньої мотивації до самовдосконалення в цьому напрямку.
5. Взагалі розвиток всієї системи дошкільної та шкільної освіти повинен здійснюватися за двома стратегіями. Перша стратегія – розвиток пізнавальної активності (інтересу до одержання знань) та соціально-комунікативної компетентності взагалі та окремо до самопізнання свого «Я». Це буде сприяти самоідентифікації та самореалізації особистості протягом життя.

Друга стратегія – це підвищення рівня моральності та фізичного розвитку (здоров’я) учнів через мотивацію до самовдосконалення за новітніми методиками. Це буде сприяти самореалізації учнів в різних соціумах та сферах життєдіяльності.

1. В закладах вищої освіти, які ведуть підготовку спеціалістів в галузі управління (за програмами «Менеджмент організацій» та «Адміністративний менеджмент»), треба переходити на підготовку конкурентоспроможних випускників, адекватних як вимогам роботодавців, так і своїм професійно-особистісним якостям. Це буде першим кроком на шляху формування майбутнього елітного менеджера, до того ж навченого одержанню синергетичного ефекту. Але починати треба з контингенту абітурієнтів, адекватних за своїми професійно-особистісними якостями обраної професії.

P.S. Оскільки всі вищезазначені ключові пропозиції вже мають певне методологічне і методичне забезпечення, тому реальним стає здійснення їх на практиці в рамках реалізації «Нового управлінського курсу» для України.

Рішення конференції: Направити вищезазначені рекомендації до комітету з освіти і науки Верховної Ради України, в Адміністрацію Президента, Кабінет Міністрів, Міністру освіти, Президенту Національної Академії педагогічних наук.