Коли «лікарняний» не перешкоджає звільненню: роз’яснення Держпраці

Управління Держпраці у Волинській області (далі — Держпраці) роз’яснило, в яких випадках законодавство не забороняє звільнення працівника у період його тимчасової непрацездатності.

Держпраці нагадало, що гарантія щодо недопущення звільнення працівника в період його тимчасової непрацездатності з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (роботодавця) закріплена в Кодексі законів про працю України (далі — КЗпП).

Так, відповідно до частини третьої статті 40 КЗпП, не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності.

Однак Держпраці зауважило, що в деяких випадках працівника, можна звільнити, а саме:

• заборона звільнення в період тимчасової непрацездатності не діє у випадку звільнення працівника з ініціативи роботодавця на підставі пункту 5 статті 40 КЗпП — нез’явлення на роботі протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності та пологах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні;
• заборона звільнення в період тимчасової непрацездатності не діє у випадку повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Згідно з пунктом 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 № 9, недопустимість звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності стосується, як передбачених статтями 40, 41(1) КЗпП, так й інших випадків, коли розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства провадиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Держпраці наголосило, що розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не може бути визнано обґрунтованим, якщо в день звільнення працівнику видано лікарняний листок (довідку в установлених законом випадках) про його тимчасову непрацездатність.

Це зумовлено тим, що стаття 7 КЗпП передбачає можливість встановлення законодавством додаткових підстав звільнення працівників, у тому числі і з ініціативи роботодавця.

Законодавство не містить жодного обмеження щодо звільнення працівника з власної ініціативи в період тимчасової непрацездатності.