Роз'яснкння щодо сумішення посад
Як відрізнити сумісництво від суміщення посад?
Як внести запис про роботу за сумісництвом до трудової книжки працівника?
Як оплачувати роботу за сумісництвом?
І нарешті — як звільнити сумісника?
Право працівника укладати трудовий договір як на одному, так і одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях (далі — організація) передбачено частиною другою статті 21 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП). Отже, працівник, крім основного трудового договору, тобто укладеного за місцем основної роботи, має можливість укладати і трудові договори про роботу за сумісництвом.
Сумісництво: «зовнішнє» та «внутрішнє»
Сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час в тій же чи іншій організації або у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом (п. 1 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого наказом Мінпраці, Мін’юсту та Мінфіну України від 28.06.1993 № 43; далі — Положення № 43).
Сумісництво може бути: «зовнішнє» — працівник у вільний від основної роботи час виконує іншу роботу, на умовах трудового договору, в іншій організації; «внутрішнє» — працівник у вільний від основної роботи час виконує іншу роботу, на умовах трудового договору, в тій же організації. Робота за трудовим договором осіб, які поєднують її з денною формою навчання, не є сумісництвом і оплачується на загальних підставах (абзац третій п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 № 13; далі — Постанова № 13).
Відрізняйте сумісництво від суміщення професій (посад)
Основними ознаками, за якими слід відрізняти сумісництво і суміщення професій (посад) є:
1. Час виконання роботи
Сумісництво передбачає виконання іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах окремого трудового договору у вільний від основної роботи час, а суміщення професій (посад) передбачає виконання працівником поряд зі своєю основною роботою, що обумовлена трудовим договором, додаткової роботи за іншою професією (посадою) протягом встановленої законодавчо тривалості робочого дня (робочої зміни).
2. Місце виконання роботи
За сумісництвом — в тій же або іншій організації; суміщення професій (посад) можливо лише в межах однієї організації.
3. Оформлення
Сумісництво оформлюється наказом про прийняття на роботу, суміщення — наказом про покладання обов’язків у порядку суміщення за певною посадою. Покладання на працівника обов’язків у порядку суміщення допускається лише за вакантною посадою.
4. Оплата
За роботу за сумісництвом нараховується заробітна плата за фактично виконану роботу (відповідно до встановленого штатним розписом окладу). За суміщення професій (посад) провадиться доплата.
5. Облік використання робочого часу
Облік використання робочого часу за посадою за сумісництвом ведеться окремо від обліку використання робочого часу за основною посадою. Робота за суміщенням — у табелі обліку використання робочого часу не відображається.
Обмеження на роботу за сумісництвом
Кількість роботодавців, з якими працівник може укладати трудові договори про роботу за сумісництвом, за загальним правилом не обмежена. Для роботи за сумісництвом згоди власника або уповноваженого ним органу за місцем основної роботи не потрібно (абзац другий п. 1 Положення № 43). Утім, існують обмеження на роботу за сумісництвом для деяких категорій працівників.
Обмеження на виконання роботи за сумісництвом можуть бути встановлені: законодавством (певними нормативно-правовими актами встановлено обмеження на роботу за сумісництвом окремим категоріям працівників, встановлені обмеження щодо тривалості роботи за сумісництвом); колективним договором (колективний договір може, зокрема, містити додаток, який передбачає перелік працівників, які не мають права працювати за сумісництвом, наприклад, працівники, що мають доступ до комерційної таємниці, працівники, зайняті на важких роботах та роботах зі шкідливими й небезпечними умовами праці, неповнолітні особи, вагітні, тощо); угодою сторін (трудовим договором може бути передбачено, зокрема, такий пункт: працівник приймає на себе зобов’язання — не укладати трудові договори за сумісництвом) (частина друга ст. 21 КЗпП).
Оплата праці за сумісництвом
Працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу (ст. 102-1 КЗпП). Сумісники мають право на оплату фактично виконаної роботи й тоді, коли було порушено встановлені для певної категорії працівників обмеження для роботи за сумісництвом (абзац перший п. 14 Постанови № 13).
Режим роботи та робочий час сумісника
Особливість роботи за сумісництвом, а саме — її виконання у вільний від основної роботи час — обумовлює, як правило, необхідність встановлення суміснику індивідуального режиму роботи, неповного робочого часу. Робота з неповним робочим часом є обов’язковою умовою для роботи за сумісництвом в організаціях державної форми власності (п. 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій» від 03.04.1993 № 245).
Трудовий договір про роботу за сумісництвом
Оскільки робота за сумісництвом здійснюється на умовах трудового договору, то при прийнятті на таку роботу необхідно укладати окремий самостійний трудовий договір в кожній організації (на кожній посаді, у разі внутрішнього сумісництва). Особа, що влаштовується на роботу за сумісництвом в іншу організацію, має надати роботодавцю всі документи, необхідні для проведення відповідних кадрових процедур за виключенням трудової книжки, оскільки на осіб, які працюють за сумісництвом, трудові книжки ведуться тільки за місцем основної роботи (абзац третій п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці, Мін’юсту, Мінсоцзахисту України від 29.07.1993 № 58; далі — Інструкція № 58).
Укладення трудового договору, у т. ч. при прийнятті на роботу за сумісництвом (зовнішнє і внутрішнє сумісництво), оформлюється наказом власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу (частина третя ст. 24 КЗпП). Підставою для видання наказу буде трудовий договір, укладений у письмовій формі, або заява працівника про прийняття на роботу з відповідною резолюцією керівника організації. Наказ про прийняття на роботу може бути оформлено за типовою формою № П-1, на спеціальному бланку (так званому бланку наказів) чи на загальному бланку організації. Оформлення прийняття на роботу за сумісництвом вимагає виконання й інших кадрових процедур.
Звільнення з роботи за сумісництвом
Звільнення працівника з роботи за сумісництвом провадиться з підстав, передбачених законодавством, зокрема, відповідно до статей 36, 38, 39, 40, 41, 45 КЗпП. В державних організаціяx додатковою підставою для припинення трудового договору із сумісником є прийняття на роботу працівника, який не є сумісником (п. 8 Положення № 43). Порушення встановлених правил прийняття на роботу (зокрема, у разі наявності обмежень на роботу за сумісництвом) може бути підставою для звільнення працівника з підстав передбачених статтею 7 КЗпП.
Внесення до трудової книжки працівника запису про роботу за сумісництвом
Запис відомостей про роботу за сумісництвом у трудовій книжці робиться окремим рядком, за бажанням працівника, за місцем основної роботи (де зберігається його трудова книжка) (п. 2.14 Інструкції № 58). Підставою для внесення запису про роботу за сумісництвом є засвідчені у встановленому порядку копії наказів про прийняття на роботу та звільнення (витяги) або довідки, в яких міститься відповідна інформація. Нормативно-правовими актами не визначено строку, коли має бути внесено запис про роботу за сумісництвом. Отже, в організації, робота в якій є для працівника основною, за бажанням працівника може бути внесено запис про роботу за сумісництвом, що мала місце у попередній період.
Не включаються до облікової кількості штатних працівників, зокрема, працівники, прийняті на роботу за сумісництвом з інших організацій, а працівник, який отримує в одній організації дві, півтори ставки, тобто оформлений за сумісництвом у тій же самій організації, де й основне місце роботи (внутрішнє сумісництво), або менше однієї ставки, в обліковій кількості штатних працівників враховується як одна фізична особа (п. 2.6 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Держкомстату України від 28.09.2005 № 286)