Наукова школа П.В. Лушина

Психолого–педагогічна допомога:
екофасилітативний підхід

Лушин Павло Володимирович – доктор психологічних наук, професор, завідувач кафедри загальної та практичної психології ДЗВО «Університет менеджменту освіти» НАПН України.

П.В. Лушин 1957 р. народження. У 1978 р. закінчив Кіровоградський державний педагогічний інститут ім. О.С. Пушкіна за спеціальністю «англійська мова». У 1983 р. захистив кандидатську дисертацію, з 1984 – доцент кафедри психології. З 1988–1994 р.р. – завідувач кафедри психології КДПУ ім. О.С. Пушкіна. У 2002 р. захистив докторську дисертацію. З 2003–2005 рр. – завідувач кафедри психології КДПУ ім. В. Винниченка. У 2005 р. – присвоєно вчене звання професора. З 2005 р. по цей час – завідувач кафедри загальної та практичної психології ДЗВО «УМО». З 2010 р. є головою Всеукраінського громадського об’єднання «Асоціація екологічної допомоги».Очолює оригінальну науково–практичну школу «Екоцентрована психологічна та педагогічна допомога» («Школа екофасилітації»).

Школа екофасилітації розрахована на молодих і досвідчених психологів, педагогів, спеціалістів суміжних професій, менеджерів з персоналу, консультантів, тренерів, керівників, а також тих, хто знаходиться в перехідному періоді, після, або під час важких чи навіть трагічних обставин у житті, а також для тих, хто бажає розібратися в собі та пізнати щось нове.

Це неформальний навчальний і одночасно практичний майданчик на якому зустрічаються спеціалісти, які кожного дня працюють з людьми, які бажають удосконалювати свої професійні якості, відпрацьовувати свій індивідуальний стиль, розвивати свої сильні риси, поборювати слабкі, зростати як особистість та пізнавати інших.

На думку засновника школи, професора П.В. Лушина, метод екофасилітації створювався не як альтернатива іншим методам, він з’явився та сформувався як результат, з одного боку, багаторічної практики його засновника, а з іншого – теоретичного вивчення процесу особистісних змін. У цьому напрямі продовжуються традиції класичних психологічних шкіл, але в новому науково–історичному контексті, який вирізняється ідеями глобалізації, екологічності, психоімунології, квантових переходів, а також нелінійності, незворотності, малої передбачуваності процесу змін, узагалі. та особистісних змін, зокрема.

У школі екофасілітації кожен з практикуючих психологів та педагогів акумулює існуючі тенденції та переробляє їх у свій індивідуальний стиль надання психологічної допомоги, який залишається з ними назавжди.

Важливою відмінністю «школи» екофасілітації є не те, щоб навчити визначеної техніки або надати психологічну допомогу, а сприяти розвитку особистості спеціаліста в умовах надання допомоги іншому. У школі екофасілітації мало що починається з нуля або з початку, в ній, як правило, розвивається те, що має місце як життєвий або професійний ресурс.

Основні напрями наукової роботи П.В. Лушина – психолого–педагогічна допомога в умовах глобалізації: екоцентрований підхід.

Список захищених дисертації під керівництвом науковця:

Ржевська–Штефан З. Формування смислоутворюючих мотивів навчальної діяльності майбутніх психологів в процесі професійної підготовки (2007 р.).

Варбан Є.О. Стратегії подолання життєвих криз в юнацькому віці (2009 р.).

Гусев А.І. Толерантність до невизначеності як чинник розвитку особистості (2010 р.).

Гельбак А. М. Розвиток комунікативних навичок у підлітковому віці засобами фасилітаційного впливу (2010 р.).

Сухенко Я.В. Розвиток емпатії практичного психолога як чинник його саморегуляції(2012 р.).

Шевякова Н.Л Психологічні особливості емоційно-вольової регуляції в перехідний період від підліткового та юнацького віку(2013 р.).

Кідалова М.М. Психологічні особливості емоційних бар’єрів у підлітковому віці(2013 р.).