ВІДБУВСЯ ПУБЛІЧНИЙ ДІАЛОГ «ДЕПОРТАЦІЇ, МАСОВІ РЕПРЕСІЇ, ШТУЧНИЙ ГОЛОД: ІНСТРУМЕНТИ ПОЛІТИКИ ТОТАЛІТАРНИХ РЕЖИМІВ ХХ ТА ХХІ СТОЛІТЬ»

17 травня 2022 рокувідбувся публічний діалог «Депортації, масові репресії, штучний голод: інструменти політики тоталітарних режимів ХХ та ХХІ століть» до 78 роковин геноциду кримськотатарського народу.

Організаторами діалогу виступили Міністерство культури та інформаційної політики України, Національний музей Голодомору-геноциду, Інститут дослідження Голодомору, Представництво Президента України в АР Крим, ГО «Кримськотатарський ресурсний центр», ДЗВО «Університет менеджменту освіти» НАПН України, Хмельницький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти, Центральний державний архів громадських об’єднань України, Українське Бюро захисту прав людини, Дослідницький центр соціальної політики.

Активними учасниками публічного діалогу були науковці ДЗВО «Університет менеджменту освіти» НАПН України на чолі з ректором Кириченком Миколою Олексійовичем та проректором з науково-педагогічної, освітньої роботи та міжнародних зв’язків Мурановою Наталією Петрівною.

Засідання відбувалося у двох частинах. Спікерами частини 1 «Масові репресії, штучний голод: інструменти політики тоталітарних режимів» виступили: Кириченко Микола Олексійович, ректор ДЗВО «Університет менеджменту освіти» НАПН України, член-кореспондент Національної академії наук вищої освіти України, доктор філософії, професор кафедри філософії та освіти дорослих; Маркова Світлана Василівна, директорка Інституту дослідження Голодомору Національного музею Голодомору-геноциду, докторка історичних наук, доцентка, голова ГО «Асоціація вчителів суспільних та гуманітарних дисциплін Хмельниччини»; Бажан Ольга Вікторівна, директорка Центрального державного архіву громадських об’єднань України; Подкур Роман Юрійович, старший науковий співробітник інституту історії України НАН України, провідний науковий співробітник відділу історичних досліджень Голодомору-геноциду Інституту дослідження Голодомору Національного музею Голодомору-геноциду, кандидат історичних наук; Глузман Семен Фішельович, провідний науковий співробітник відділу історичних досліджень Інституту дослідження Голодомору Національного музею Голодомору-геноциду, президент Асоціації психіатрів України; Сергійчук Володимир Іванович,завідувач кафедри історії світового українства Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доктор історичних наук, професор; Білий Дмитро Дмитрович, завідувач відділу історичних досліджень Голодомору-геноциду Інституту дослідження Голодомору Національного музею Голодомору-геноциду, доктор історичних наук, професор; Петрова Наталія Олександрівна, заступниця декана з наукової роботи факультету історії та філософії Одеського національного університету імені І. І. Мечникова, старша наукова співробітниця відділу дослідження соціо-демографічних та правових аспектів Голодомору-геноциду Інституту дослідження Голодомору Національного музею Голодомору-геноциду, кандидатка історичних наук, доцентка; Білошицький Сергій Володимирович, проректорз науково-методичної роботи Хмельницького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, доктор політичних наук, доцент; Козицький Андрій Михайлович, провідний науковий співробітник відділу дослідження соціо-демографічних та правових аспектів Інституту дослідження Голодомору Національного музею Голодомору-геноциду, кандидат історичних наук; Марочко Василь Іванович, головний науковий співробітник інституту історії України НАН України, провідний науковий співробітник відділу історичних досліджень Голодомору-геноциду Інституту дослідження Голодомору Національного музею Голодомору-геноциду, доктор історичних наук, професор.

Спікерами частини 2 «Депортації, масові репресії: інструменти політики тоталітарних режимів»були: Маркова Світлана Василівна, директорка Інституту дослідження Голодомору Національного музею Голодомору-геноциду, докторка історичних наук, доцентка, голова ГО «Асоціація вчителів суспільних та гуманітарних дисциплін Хмельниччини»; Чубаров Рефат Абдурахманович, голова Меджлісу кримськотатарського народу; Ташева Таміла Равілівна, Постійний Представник Президента України в АР Крим; Барієв Ескендер Енверович, член Президії Меджлісу кримськотатарського народу, голова правління ГО «Кримськотатарський ресурсний центр»; Кириченко Микола Олексійович, ректор ДЗВО «Університет менеджменту освіти» НАПН України, член-кореспондент Національної академії наук вищої освіти України, доктор філософії, професор кафедри філософії та освіти дорослих; Бажан Олег Григорович, провідний науковий співробітник відділу історії державного терору радянської доби Інституту історії України НАН України, кандидат історичних наук; Клименко Андрій Васильович, керівник Інституту стратегічних чорноморських досліджень, головний редактор порталу BlackSeaNews; Діденко Ніна Григорівна, докторка наук з державного управління, професорка, кандидатка філософських наук, професорка кафедри публічного управління і проектного менеджменту ННІМП ДЗВО «Університет менеджменту освіти» НАПН України; Куртсеїтова Аніфе Аметівна, голова правління ГО «Qırım Ailesi» («Кримська родина»), менеджерка проєкту «Освітній курс «Кримські татари: Історія. Культура. Мистецтво» (онлайн); Тищенко Юлія Анатоліївна, співзасновниця Національної платформи «Діалог про мир та безпечну реінтеграцію», співавтор посібника «Історія Криму та кримськотатарського народу» (онлайн); Дегтярьова Ія Олександрівна, докторка наук з державного управління, професорка, професор кафедри публічного управління і проектного менеджменту ННІМП ДЗВО «Університет менеджменту освіти» НАПН України; Гончаренко Надія Кузьмівна, старша наукова співробітниця Інституту культурології НАМ України, співупорядниця серії перекладів «Кримськотатарська проза українською».

Під час заходу було прийнято відкрите звернення, в якому закликали держави світу та міжнародні організації:

1) створити Міжнародний трибунал над очільниками російської федерації та пропагандистами російського тоталітарного режиму;

2) терміново запровадити ембарго на купівлю російських енергоресурсів, оскільки виручені кошти надають змогу владі росії продовжувати війну проти України;

3) посилити санкційний режим проти держави-агресора для унеможливлення її подальших агресивних дій;

4) максимально прискорити поставки необхідного озброєння Україні, що надасть змогу українським військам відновити територіальну цілісність української держави; 

5) виключити росію із складу ООН або принаймні позбавити її статусу постійного члена Ради Безпеки ООН як державу, що брутально порушила Статут ООН, цілеспрямовано підриває міжнародний правопорядок, веде агресивну війну проти країн-сусідів та скоює злочин геноциду української нації;

6) сприяти широкому поширенню інформації про злочини російського комуністичного режиму упродовж радянської доби серед міжнародної політикуму, наукової спільноти, громадських організацій. Оскільки, як засвідчили події російсько-української війни, непокаране зло минулого комуністичного режиму, призводить до нових воєнних та геноцидних злочинів;

7) продовжити шлях до визнання світовим товариством Голодомору 1932–1933 рр. геноцидом української нації, а тотальної депортації кримських татар з Криму 1944 р. та подальше насильницьке їх утримання десятиліттями в місцях висилки – геноцидом кримськотатарського народу;

8) звернутися до керівних організацій ООН, Ради безпеки ООН, Європарламенту, країн-партнерів України, Міжнародного Червоного Хреста, європейських правозахисних організацій щодо жорсткого дипломатичного і громадського тиску стосовно негайного повернення українських громадян, депортованих до фільтраційних таборів, розміщених на окупованій території України та Російській Федерації, проведення обміну військовополонених «всіх на всіх», включно із захисниками м. Маріуполь.

Проєктом Резолюції публічного діалогу передбачено такі пропозиції:

Для боротьби із російськими наративами в українській історії пропонуємо Міністерству освіти і науки України кардинально переглянути тексти підручників із історії, української та зарубіжної літератури для середніх шкіл, закладів вищої освіти і вилучити тексти, що фальсифікують перебіг української історії та літератури.

Для підготовки навчальних текстів, рецензування навчальних текстів варто залучати науковців, викладачів профільних спеціальностей, які повинні нести персональну і професійну відповідальність за рецензовані тексти. 

Переглянути навчальні програми у бік збільшення викладання годин історії України у середніх школах, повернути викладання історії України у закладах вищої освіти. 

Запропонувати Міністерству культури та інформаційної політики України, Інституту дослідження Голодомору Національного музею голодомору-геноциду із залученням співробітників профільних інститутів Національної академії наук України, Суспільного телебачення і радіо, Українського інституту національної пам’яті, Національної спілки краєзнавців України, зацікавлених громадських історико-просвітницьких організацій розробити курси лекцій для поширення серед населення із використанням наявних документальних і художніх історичних фільмів, підготовки та нових документальних стрічок із актуальних проблем української історії.

Внести зміни в законодавство щодо обов’язкового вивчення історії України або історії української державності у вищих навчальних закладах.

Міністерству освіти і науки активізувати роботу щодо використання у навчальних процесах оцифрованих колекцій першоджерел з історії нашої держави.

Міністерству оборони України та Міністерству внутрішніх справ України залучити українських науковців для здійснення просвітницької роботи серед військовополонених російської федерації неросійської національності (татар, черкесів, якутів та ін.), які у минулому зазнавали геноцидної та етноцидної політики з боку російської імперії чи СРСР (росія перестане бути загрозою коли неросійські за походженням солдати усвідомлять себе у першу чергу представниками своїх народів, а не міфічного та наднаціонального «російського»).

Дипломатичним представництвам України спільно із зацікавленими зарубіжними спільнотами проводити заходи з питань репресій та геноциду задля збереження пам’яті і недопущення в майбутньому.

Усі учасники публічного діалогу наголосили на важливості досліджень в даних напрямах, обміну знаннями та співпраці.