8 лютого 2023 р. відбувся майстер клас проф. Лушина П. В.
«ЯК ВИЖИВАЄМО, КОЛИ ВСЕ ЗВИЧНЕ РУЙНУЄТЬСЯ?» Такою була тема відкритого майстер-класу, який 08.02.2023 р. у межах практики здобувачів другого (магістерського) рівня підготовки психологів «Психологічна допомога особистості» провів П.В. Лушин, д. психол. н., професор кафедри освітніх фундацій Монтклерського державного університету (США), автор української неклінічної модальності психологічної допомоги "Екофасилітація", засновник авторської Школи екофасилітації, Голова Української асоціації екологічної психологічної допомоги, практикуючий психолог з багаторічним досвідом дослідницької, консультативної роботи та психотерапії.
З цим майcтер-класом з самого початку усе складалося дивно, непередбачувано, спонтанно, але й дуже легко – наче само собою. Тема виявилась настільки актуальною, що анонс заходу розлетівся мережею миттєво і зібрав понад 500 заявок на участь із 26 країн світу. На початку заходу всіх учасників майстер-класу привітала Т. Є Рожнова, директорка Навчально-наукового інституту менеджменту та психології ДЗВО «Університет менеджменту та психології», модерувала захід Я. В. Сухенко, к. психол. н., доцентка кафедри психології та особистісного розвитку.
Ця зустріч була про справжнє, ресурсне, про те, як багато усіма нами зроблено, але головне і вирішальне ще попереду! У віртуальному просторі співпраці майже 400 осіб понад 2 години бурхливо, місцями не без викликів, шукали свою власну відповіді на одне й те ж запитання: «Як виживаємо, коли все звичне руйнується». Цей процес відчувався як мікс енергетичного мовчання одних, проникливої лексики та емоційних переживань других, динамічної міміки у віконцях екранів третіх, потужного діалогу в чаті четвертих і зрештою оприявнився синергетичним ефектом результатом, який більшість присутніх відчула на собі... В якийсь момент одна з учасниць сказала: «… боюся мріяти про майбутнє», на що Павло Лушин відреагував: «…його не можна порівнювати з минулим… минулого немає… у нас все попереду! Рано розслаблятися, чекає багато роботи! Не зупинятись!...» Здається, це і була, та сама відповідь, заради якої усі зібралися!..
