МЕНЕДЖМЕНТ ПЕРСОНАЛУ

Основна мета - поєднання ефектив­ного навчання персоналу, підви­щення кваліфікації та трудової мотивації для розвитку здібностей працівників і стимулювання їх до виконання робіт більш високого рівня.

Метою є:

1) підвищення конкурентоспромож­ності підприємства в ринкових умовах;

2) підвищення ефектив­ності виробництва і праці, зок­рема у досягнені максимального прибутку; 3) забезпечення високої соціальної ефективності функціо­нування колективу.

Завдання курсу полягає в тому, щоб, виходячи з положень теорії менеджменту і узагальнення пра­ктичного досвіду, розкрити зміст,організаційні форми прове­дення роботи в галузі управління персоналом під-ва в сучасних умовах.

Завдання навчальної дисцип­ліни полягають у тому, щоб озб­роїти студентів (слухачів) сучас­ними знаннями теорії управління людьми у сфері економічної дія­льності та практичними навиками впливу на трудову поведінку як колективів працівників, так і ок­ремих виконавців, з метою забез­печення ефективної діяльності організації та задоволення резу­льтатами праці кожного праців­ника. Це вигідно і суспільству.

Значення дисципліни «Менед­жмент персоналу» для підготовки магістрів ділового адміністру­вання успішно допомогає вирі­шувати такі задачі, як:

1)      забезпе­чення потреби підприємства в ро­бочій силі в необхідних обсягах і необхідної кваліфікації

2)       досяг­нення обгрунтованого співвідно­шення між організаційно-техніч­ною структурою виробничого по­тенціалу і структурою трудового потенціалу;

3)       повне і ефективне використання потенціалу робіт­ника і виробничого колективу в цілому;

4)       забезпечення умов для високопродуктивної праці, висо­кого рівня його організованості, мотивованості, самодисципліни, вироблення у робітника звички до взаємодії і співробітництва;

5)       за­кріплення робітника на підприєм­стві, формування стабільного ко­лективу як умова окупаємості за­собів, що витрачаються на робочу силу (залучення, розвиток персо­налу) ;

6)       забезпечення реалізації бажань, потреб і інтересів робіт­ників в відношенні змісту праці, умов праці, виду зайнятості, мож­ливості професійно-кваліфікацій­ного і посадового просування і т. п.;

7)       погодження виробничої і соціальних задач (балансування інтересів підприємства і інтересів робітників, економічної і соціаль­ної ефективності) ; підвищення ефективності управління персо­налом.